Історії з життя

Ніно Кетцуріані: «Моя бабуся через кір захворіла на енцефаліт»

Щеплення іноді стає жертвою власного успіху: «коли кампанія щеплення здійснюється успішно, хвороба зникає з поля зору громадськості, люди розслабляються…, інтенсивність щеплення падає, і ми знову стаємо свідками нового спалаху хвороби», – пояснює Ніно Кетцуріані, експерт Центру з контролю та профілактики захворювань (Атланта, штат Джорджія, США).

«У мене особисте ставлення до кору, – говорить Кетцуріані. – «Моя двоюрідна бабуся заразилася на кір у дитинстві, хвороба дала ускладнення у вигляді енцефаліту… він вплинув на її розвиток. Мої дитячі спогади пов’язані з цією дорослою жінкою, яка не могла подбати про себе, не могла жити сама …».

Олена Супрун: «Через кір я не могла працювати чотири місяці»

«Мені було 28 років, коли я заразилася цією хворобою від свого сина. З температурою мене забрали до лікарні… виписали за три тижні. Я вижила, але наслідки хвороби ще довго переслідували мене» – Олена Супрун, літературний редактор українського жіночого журналу «Успехи и поражения», розповідає про свою зустріч з цією хворобою 23 роки тому так, ніби це було вчора.

Олена повернулася на роботу тільки за чотири місяці. Кілька тижнів вона захищала очі, уражені вірусом, від світла. «Коли я повернулася з лікарні додому, то змушена була жити у темряві: спущені штори, майже без світла, без телебачення. Але найгіршим наслідком стала біль у суглобах, яка не відпускала мене ще п’ять років», – говорить Олена.

Олена каже, що отриманий досвід навчив її сприймати щеплення позитивно. «Люди просто чули про негативні наслідки щеплень… Я вважаю, що інформації про всі позитивні сторони вакцинації недостатньо. Врешті-решт, ви уникаєте загрози зараження важкою інфекційною хворобою».

Вірус кору розмножується у клітинах дихальних шляхів, звідти він потрапляє у кров та поширюється по організму. Перші симптоми виникають за десять днів після ураження та спочатку можуть нагадувати звичайну застуду через нежить та кашель. Інфіковані люди мимоволі сприяють поширенню хвороби. Так, останній спалах у США у штаті Індіана, виник через те, що 17-річна дівчина, яка заразилася на кір після подорожі по церквах Румунії, інфікувала ще 34 людини, коли після повернення одного разу відвідала церкву вдома.

Світлана Ґудзь: «Ми не знали, що проти менінгіту існує вакцина»

gudz

«Два роки Артур нічого не чув. Він майже забув, як розмовляти» – розповідає його мати Світлана Ґудзь. Коли Артуру було всього п’ять років, внаслідок ускладнень після менінгіту (запалення мозкових оболонок, які покривають головний та спинний мозок) настала глухота. Окрім того, хвороба вплинула на загальний стан його здоров’я. Тільки після трьох років інтенсивної реабілітації Артур нарешті пішов до школи.

Світлана сумно хитає головою, згадуючи день, коли важко захворів її син. «Коли я забирала Артурчика з дитсадка того вечора, він почувався не надто добре», – розповідає вона. Згодом увечері хлопчика кинуло в жар. До світанку стан Артура значно погіршився. Швидко доправлений до відділення інтенсивної терапії дитячої інфекційної лікарні міста Києва, Артур впав у кому. Коли нарешті за дев’ять днів Артур прийшов до тями, здавалося, що найгірше вже позаду. Тим часом Артур нічого не чув і тимчасово втратив деякі функції. Руки та ноги більше не слухалися хлопчика, він не міг сісти. «Артур був весь покритий гнійниками, на губах – висип, самі кістки та шкіра, наче він побував у концтаборі», – згадує Світлана. З того часу видужання Артура стало нашою головною турботою – доводилося відвідувати реабілітаційне відділення, виконувати вправи, розсилати листи для отримання медичної допомоги… «Навіть запис Артура у звичайну школу перетворився на боротьбу – були потрібні документи, листи, дозволи» – продовжує вона.

Цю хворобу можна було попередити. «Ми не знали, що проти менінгіту взагалі існує вакцина…» – говорить мама Артура. Світлана розуміє причини страхів батьків перед щепленням, але після суворих випробувань свого сина вона зробила свій вибір: «Я зробила Артуру всі стандартні щеплення, навіть проти грипу».